Конституционное право Украины

Перейти на стартовую Карта сайта

Билеты на Гос экзамен Конституционное право Украины » Поняття, види та форма правочину.

Правочин - це поведінка суб'єкта, тобто «дія» і «недія». Але якщо дія є правочином зав­жди, то «недія» (бездіяльність) - лише тоді, коли це передбачено законом або договором. Другою ознакою правочину є його вольовий характер. Оскільки спрямованість поведінки особи засвідчує її волю, пра­вочин є поведінкою вольовою. Кожен учасник правочину діє за своєю волею і відповідно до своїх інтересів. Третьою ознакою правочину є те, що він вчиняється головно щодо того, що стосується майбутнього.

 Четвертою ознакою правочину є те, що він може стосуватися лише того, здійснення чого є можливим. Ніхто не може бути зо­бов’язаний вчиняти неможливе. П’ятою ознакою правочину називають його правозгідність. Дії, які у всіх ситуаціях є злом (наклеп, наїзд на пішохода, під­пал будинку), хоча також призводять до виникнення відповідних цивільно-правових наслідків, не є правочином. Метою правочину є той матеріально-правовий інтерес, який сто­рона прагне задовольнити завдяки правочинові і який задовольняє, вчинивши його.

Метою правочину є той правовий результат, на досягнення якого спрямований правочин. Мета завжди має правове значення, оскільки має бути законною.
- Мотив- це внутрішній психічний стан особи, який спонукає її до вчинення правочину. Як правило правового значення не має, за винятком окремих випадків (наприклад, ст. 233 ЦК правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини).
 
- Види правочинів.
І За кількістю сторін:
1) односторонні (створюють обов’язки, як правило, лише для особи, яка вчинила; для інших осіб- у випадках встановлених законом (заповіт) або за домовленістю з цими особами);
2) двосторонні;
3) багатосторонні.
4) погоджена дія двох або більше сторін.
ІІ За моментом вчинення:
1) консенсуальні (у встановленій законом формі або з дотриманням ін. формальностей – державна реєстрація ст. 210 ЦК);
2) реальні.
ІІІ За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту:
1) відплатні;
2) безвідплатні.
- Форми відплатності:
1) грошова;
2) майнова;
3) відробіткова.
ІV За умовами настання правових наслідків:
1) безумовні;
2) умовні.
- Безумовними є правочини, за якими настання правових наслідків не пов’язується з певними умовами.
- Умовними є правочини, в яких виникнення правових наслідків залежить від умови яка може настати або навпаки не настати у майбутньому:
- правочин вчинений під відкладальною умовою (ч.1 ст. 212 ЦК- обумовлюється настання або зміна прав та обов’язків);
- правочин вчинений під скасувальною умовою (ч.2 ст. 212 ЦК- обумовлюється припинення прав та обов’язків).
Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Форма правочину залежить від:
   - суб’єктного складу правочину;
   - предмета правочину;
   - ціни правочину;
   - строку, на який правочин укладається;
   - конкретного виду правочину;
   - прямих вказівок закону на форму конкретного правочину.
1. Усна (словесна) форма. Вона застосовується в усіх випадках, коли для левого виду правочину закон не передбачає іншої форми.
   Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК усно можуть вчинятися право-чини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. 
   2. Письмова форма. Вона полягає в тому, що правочин вчиняється шляхом фіксації його змісту за допомогою письмового тексту і підписання особами, які його вчинили. До письмової форми прирівнюється вираження волі сторін за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку (ч. 1 ст. 207 ЦК).
   Незважаючи на певну складність, письмова форма має і свої переваги:
   - забезпечує чітке вираження волі учасників і її фіксацію;
   - дозволяє в будь-який час ознайомитися з умовами правочину;
   - є належним доказом при захисті інтересів потерпілої сторони.
   Відповідно до ст. 208 ЦК у простій письмовій формі належить вчиняти: 
   - правочини між юридичними особами;
   - правочини між фізичною та юридичною особою, крім тих, що повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;
   - правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім тих, що повністю виконуються сторонами в момент вчинення;
   - інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
   А саме:
   - неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава (ст. 547 ЦК);
   - договір купівлі-продажу товарів в кредит (ст. 694 ЦК);
   - договір дарування майнового права, договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарування рухомих речей особливої цінності (ст. 719 ЦК);
   - найм будівлі або іншої капітальної споруди (ст. 793 ЦК);
   - найм транспортного засобу за участю юридичних осіб (ст. 799 ЦК);
   - найм житла (ст. 810 глава 59 ЦК);
   - договір піднайму житла (ст. 91 ЖК);
   - договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою (ст. 828 ЦК);
   - договір транспортного експедирування (ст. 930 ЦК);
   - договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання у майбутньому  (ст. 937 ЦК);
   - договір страхування (ст. 981 ЦК);
   - договір управління майном (ст. 1031 ЦК);
   - договір позики на суму понад 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1047 ЦК);
   - кредитний договір (ст. 1055 ЦК);
   - договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК);
   - договір комерційної концесії (ст. 1118 ЦК);
   - договір про спільну діяльність (ст. 1131 ЦК) та деякі інші.
   Обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі правочини:
   - договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК);
   - іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об’єктів (ст. 18 Закону України від 5 липня 2003 р. "Про іпотеку", ст. 13 Закону України від 2 жовтня 1992 р. "Про заставу", ст. 577 ЦК);
   - договори про спільну часткову власність на земельну ділянку, про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) 
   - договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (   - договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно (   - договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк понад один рік (ст. 793 ЦК); 
   - договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи та договір позички (статті 799, 828 ЦК);
   - договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК);
   - договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК);
   - заповіти (статті 1247, 1249 ЦК);
   - договори про зміну черговості одержання права на спадщину (ст. 1259 ЦК);
   - доручення на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреності, що видаються в порядку передоручення (ст. 245 ЦК), та інші правочини.
   Необхідною умовою дійсності деяких правочинів є їх державна реєстрація. Такої реєстрації зокрема потребує договір купівлі-продажу нерухомого майна (ст. 657 ЦК).

Поддержите студента, посетите сайт рекламодателя :))
Спасибо!:)


Лучший хостинг!!!

Сделать сайт просто!
Премиум темы Wordpress

Премиум темы Wordpress