Конституционное право Украины

Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-124), законами «Про банки та банківську діяльність» вiд 07.12.2000 (від 18.12.2011) (ст. 13), «Про кооперацію» вiд 10.07.2003 (07.05.2011) (статті 30-33), «Про сільськогосподарську ко­операцію» вiд 17.07.1997 (вiд 18.12.2011 )(ст. 26) та ін.

Основні риси ГО:

господарські організації корпоративного типу;

належність до організацій, які здійснюють управління діяль­ністю їх учасників (у т. ч. координацію їх діяльності) і є вторин­ними структурами;

вимоги до учасників ГО - наявність статусу юридичної особи;

основна мета діяльності - координація діяльності учасників і об’єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економіч­них результатів);

відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку;

тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отри­мання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (якщо у такий спосіб здійснюється кваліфікована економічна концентра­ція) та здійснення цим органом контролю за дотриманням ГО ви­мог антимонопольно-конкурентного законодавства;

реєстрація в загальному для всіх суб’єктів підприємницької діяльності порядку;

добровільність виходу учасників з ГО (за винятком держав­них) з внесенням відповідних змін до установчих документів і ві­домостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, які

вийшли з ГО, їхніх зобов’язань за укладеними договорами.

Види ГО:

1) за ознакою засад створення - добровільні (створюються на договірних засадах, хоча в письмовій формі - як установчий доку­мент - договір обов’язково має бути лише в асоціації, корпорації та

промислово-фінансовій групі, в решті об’єднань - концерні та кон­сорціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов’язкову наявність статуту; учасники добровіль­ного об’єднання мають право виходу з нього із збереженням обо­в’язків за раніше укладеними договорами) і державні (створюються за рішенням Уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управлін­ня діяльністю державних підприємств - учасників об’єднання);

2) за ознакою ступеня централізації управлінських повнова­жень - асоціації (створюються з метою постійної координації гос­подарської діяльності без надання об’єднанню права втручатися у

виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпо­рації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням об’єднанню окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учас­ників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв’язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об’єднання);

3) за ознакою обов’язкового установчого документа – договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми);

4) за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об’єд­нання підприємств певної галузі (транспорту, зв’язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять госпо­дарські організації різних галузей економіки);

5) за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо;

6) за ознакою терміну діяльності - створені на визначений тер­мін (консорціум як тимчасове об’єднання промислового і банків­ського капіталу для досягнення спільної мети, а також промисло­во-фінансові групи) та без визначення строку діяльності (асоціації, корпорації, концерни);

за ознакою наявності чи відсутності у об’єднання статусу юри­дичної особи - господарські об’єднання, які мають статус юридичної особи асоціації, корпорації, концерни, консорціуми і господарські

об’єднання, які не мають такого статусу (до них належать промисло­во-фінансові групи як особливий вид господарського об’єднання).