Конституционное право Украины

Перейти на стартовую Карта сайта

Билеты на Гос экзамен Конституционное право Украины » Особисті немайнові та майнові правовідносини батьків і дітей.

Закріплені в СК особисті немайнові пра­ва мають свою специфіку. По-перше, ці права позбавлені еконо­мічного змісту і не мають грошової оцінки. По-друге, вони нале­жать усім без винятку батькам та дітям у рівному обсязі. По-третє, основна частина цих прав виникає з моменту народження люди­ни, тобто вони є її природними правами. По-четверте, вони не­розривно пов’язані з особою їх носія.

 Сімейне законодавство визначає цілу низку особистих немайнових прав, які належать дитині: право жити та виховуватись у сім’ї, право на ім’я, по батькові та прізвище, право вислов­лювати свою думку, право на спілкування з батьками та інши­ми родичами, право на свободу переміщення та вибору місця проживання, право на свій захист. раво на сім’ю включає право особи створити сім’ю та жити у ній (ч. 3 ст. 4 СК). Особливе значення сім’я має для роз­витку дитини, у зв’язку з чим держава забезпечує пріоритет сімей­ного виховання.

раво на ім’я — це непорушне і невідчужуване особисте немайнове право, а та­кож природне право. Порядок визначення імені дитини передбачено у ст. 146 СК. Ім’я дитини визначається за зго­дою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства ви­значається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної мен­шини, до якої належать мати та (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклу­вання або судом.
Діти отримують прізвище батьків, які перебувають у шлюбі. Якщо прізвище батьків спільне, таким воно буде і у дитини. Якщо бать­ки мають різні прізвища, дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків. За відсутності згоди — за рішенням органів опіки та піклування. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ, або коли воно включає прізвище одного із батьків. Припинення шлюбу або визнання його недійсним не має наслідком зміну прізвища дитини. По батькові дитини визначається у порядку, встановленому ст. 147 СК. За загальним правилом, по батькові дитини визна­чається за іменем її батька. Якщо дитина народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнане, по батькові визначається за іменем особи, яку мати ди­тини назвала її батьком. Закон України «Про національні мен­шини в Україні»3дозволяє громадянам, які слідують національ­ним традиціям і не мають звичаю фіксувати «по батькові», у свідоцтві про народження дитини вказувати лише її прізвище та ім’я. Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклувати­ся про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, на­вчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійно­го життя та праці. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батько або матір зобов’язані виховувати дитину і у тому разі, якщо вони з нею разом не проживають. Той із батьків, хто про­живає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихо­ванні і має право на особисте спілкування з нею. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні. При цьому він може залишити або змінити той порядок, який було встановлено органом опіки і піклування. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дити­ною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілку­вання з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, стосунків батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Іноді той з батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає друго­му з батьків зустрічатися та спілкуватися із дитиною навіть після винесення судом відповідного рішення. У разі ухилення від ви­конання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дити­ну для проживання з ним (ч. 4 ст. 159 СК). Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріаль­ну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає ок­ремо від дитини (ч. 5 ст. 159 СК).
Правом, що забезпечує соціальне буття людини, є право на місце проживання. Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК). За відсутності згоди щодо того, з ким із батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом (ч. 1 ст. 161 СК). Суд при вирішенні спору щодо місця проживання дитини з одним із батьків бере до уваги: ставлення батьків до виконання своїх обов’язків; додержання інтересів дитини; осо­бисту прихильність дитини до кожного з батьків; вік дитини; стан її здоров’я; самостійний дохід того з батьків, з ким буде прожи­вати дитина; наявність упорядженого жилого приміщення; мож­ливість створення умов належного виховання та розвитку; сто­сунки батьків; матеріальне становище кожного з них; сімейний стан тощо. Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може ство­рити дитині належних умов для виховання, на вимогу баби, діда або інших родичів дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній з цих осіб, суд може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає (п. 3 ст. 161 СК), і передати її для опікування органів опіки та піклування. Якщо дитина досягла 14 років, вона сама обирає місце свого проживання у разі окремого проживан­ня її батьків (ч. 3 ст. 160 СК). У зв’язку з цим спір між батьками про місце проживання дітей, які досягли 14-річного віку, не підлягає судовому розгляду.
Підставою для позбавлення батьківських прав може слугу­вати жорстоке поводження з дітьми. Поняття «жорстоке поводження» включає наступні відмінні ознаки: фізичне насильство над дитиною, інакше кажучи, побої, побиття неповнолітнього, за­подіяння йому фізичних страждань, болю у будь-який спосіб; пси­хічне насильство над дитиною через подавлення її волі, погрози, вселяння почуття страху; замах на статеву недоторканість дітей, що становить особливу небезпеку для несформованої ні духов­но, ні фізично особистості. Жорстоке поводження з дитиною може виявлятися у фізичному чи психічному насильстві, застосуванні неприпустимих прийомів виховання, приниження людської гід­ності дитини Особливе місце серед підстав позбавлення батьківських прав займає алкоголізм або наркоманія батьків.

Поддержите студента, посетите сайт рекламодателя :))
Спасибо!:)


Лучший хостинг!!!

Сделать сайт просто!
Премиум темы Wordpress

Премиум темы Wordpress