Конституционное право Украины

Перейти на стартовую Карта сайта

Билеты на Гос экзамен Конституционное право Украины » Підстави припинення трудового договору. Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору.

Припинення (розірвання) трудового договору охоплює всі можливі випадки закінчення його дії. Загальні підстави припинення трудового договору викладені в ст. 36 КЗпП.

 Ними є: 

1. угода сторін; 2. закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли жодна зі сторін не поставила вимогу про його припинення з настанням такого строку і фактичні трудові відносини продовжують тривати; 3. призов працівника на військову службу або направлення його на альтернативну (невійськову) службу; 4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; 5. переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці; 7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження й відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи чи іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8. підстави, передбачені контрактом. 
Підстави для припинення трудового договору поділяються на чотири групи: а) за угодою сторін; б) з ініціативи працівника; в) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; г) з ініціативи третьої особи, яка не є стороною трудового договору.
Кожна із зазначених груп має певні особливості щодо припинення трудового договору. за угодою сторін належать: можливість розірвання будь-якого виду трудового договору; вияв ініціативи будь-якої зі сторін і у будь-який час;відсутність строку дії досягнутої угоди про розірвання трудового договору.
Єдиним винятком є трудовий договір з молодими фахівцями, тобто, випускниками вузів, які направлені на роботу згідно з державним розподілом і зобов’язані відпрацювати три роки (п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р(01.07.2004). "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням").
з ініціативи працівника належать такі ознаки:а) виявлення ініціативи лише самого працівника;б) обов’язкове письмове попередження власника про розірвання договору в строк, передбачений законом;в) наявність трудового договору, укладеного на невизначений строк.
Строковий трудовий договір може бути припинений достроково з ініціативи працівника тільки з таких поважних причин: а) хвороба працівника, що унеможливлює виконання роботи; б) порушення власником законодавства про працю, колективного договору чи угоди сторін; в) наявність інших поважних причин (переїзд до іншої місцевості, догляд за хворою дитиною тощо).
ініціативи власника, тобто другої його сторони. По-перше, закон чітко визначає два види підстав - загальні й додаткові . загальні підстави передбачені ст. 40 КЗпП України. До них належать:а) зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників;б) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;в) систематичне невиконання працівником трудових обов’язків без поважних причин;г) прогул без поважних причин, у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня;ґ) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності;д) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;е) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;є) учинення розкрадання за місцем роботи (у тому числі дрібного) майна власника.
До додаткових підстав припинення трудового договору з ініціативи власника згідно зі ст. 41 КЗпП України належать: а) одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства (установи, організації), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; б) дії з вини працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника; в) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного із продовженням даної роботи; г) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Специфіка застосування власником тієї чи іншої підстави загального чи додаткового характеру потребує обов’язкового додержання спеціального порядку припинення трудового договору, до якого належать різні вимоги залежно від підстави звільнення. Наприклад, у разі розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України "зміни в організації виробництва і праці" — власник зобов’язаний:а) особисто попередити працівника про це під розписку в обумовлений у законі строк;б) урахувати переважне право працівника залишитись на роботі;в) запропонувати працівникові іншу роботу;г) отримати попередню згоду профкому на звільнення працівника.
вимоги третіх осіб, які не є стороною трудового договору. Такими особами є профспілкові органи; судові органи; військові комісаріати; батьки або особи, які їх замінюють, але тільки стосовно неповнолітніх працівників.
При цьому слід зауважити, що профспілкові органи мають право порушувати питання про припинення трудового договору не з будь-яким працівником, а лише з керівником, який порушує законодавство про працю та не виконує зобов’язань за колективним договором.
У разі припинення трудового договору не з вини працівника законом гарантується виплата вихідної допомоги, тобто відповідної грошової суми. Зокрема, ст. 44 КЗпП України передбачає, що вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується в разі припинення трудового договору в таких випадках:а) відмови працівника від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством чи від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України);б) звільнення працівника з роботи з ініціативи власника у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України);в) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України);г) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України);ґ) порушення власником або вповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.
Вихідна допомога виплачується в розмірі не менше двомісячного середнього заробітку в разі призову або вступу працівника на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП України). У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку вихідна допомога виплачується в разі звільнення через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань (статті 38,39 КЗпП України).

Поддержите студента, посетите сайт рекламодателя :))
Спасибо!:)


Лучший хостинг!!!

Сделать сайт просто!
Премиум темы Wordpress

Премиум темы Wordpress