Конституционное право Украины

Перейти на стартовую Карта сайта

Билеты на Гос экзамен Конституционное право Украины » Поняття та види спадкування

Спадкування — це перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування скла­дає інститут цивільного права, який іменується спадковим правом.

 Спадкування — це правовідносини, в яких є дві сторони: спадкодавець і спад­коємець.Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи — громадяни Україн; особи без громадянства або іноземці. Не можуть бути спадкодавцями юридичні особи, оскільки у випадках припинення їхньої діяльності порядок передачі їхньо­го майна іншим особам або державі визначається не нормами спадкового права. а спеціальними правилами про ліквідацію або реорганізацію юридичних осіб1.Спадкоємці — це вказані у заповіті або у законі особи, до яких переходять цивільні права і обов’язки спадкодавця.Не мають права на спадкування за законом:

батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;
батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подруж­жя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
Законодавець встановлює два способи (види) визначення спадкоємців та поділу спадкового майна:
   - спадкування за заповітом;
   - спадкування за законом.
   Законодавець надає громадянину право призначити спадкоємців особисто шляхом складання заповіту.
   Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Як односторонній правочин заповіт характеризується рядом специфічних ознак:
   - це — односторонній правочин, він вважається дійсним після того, як заповідач у встановленому порядку і в належній формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач може сповістити своїх спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, це ніяк не впливає на дійсність заповіту;
   - особливість заповіту полягає в тому, що цей правочин настільки тісно пов’язаний з особою заповідача, що виключає qого складання за допомогою представника;
   - заповідач може наділити своїх спадкоємців лише тими правами та обов’язками, які йому належать або будуть належати на день смерті, оскільки в іншому випадку його волю виконати неможливо;
   - оскільки заповіт становить собою розпорядження заповідача на випадок смерті, то правові наслідки настануть лише за неодмінної умови — смерті заповідача. Заінтересовані особи не можуть оспорити заповіт, навіть якщо їм став відомий його зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише після смерті заповідача. Головне в будь-якому заповіті — призначення спадкоємців. Спадкоємцями за заповітом можуть бути призначені як найближчі родичі, так і будь-які фізичні та юридичні особи, а також держава чи територіальна громада.На відміну від спадкування за заповітом, при якому спадкоємців призначає сам спадкодавець, при спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає спадкоємцями.
Спадкування за законом має місце коли:
   - заповіт не складено або він визнаний недійсним повністю чи частково;
   - за заповітом визначена доля частини майна;
   - спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;
   - спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як негідні;
   - відсутня умова набуття спадщини спадкоємцями за заповітом, якщо заповіт був складений з умовою.
   Спадкоємці за законом закликаються до спадкування у порядку черги.
   Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.
   До спадкоємців другої черги належать брати та сестри (рідні, єдинокровні, єдиноутробні), дід, баба померлого.
   У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
   У четверту чергу право на спадкування за законом надано особам, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини.
   Зазначимо, що чинне законодавство не містить не лише легального поняття "член сім’ї", а й поняття "сім’я" взагалі, хоча відповідно до ч. 2 ст. З СК сім’ю становлять особи, які: а) спільно проживають; б) пов’язані спільним побутом; в) мають взаємні права та обов’язки. Відсутність законодавчого поняття "член сім’ї" зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття "спадкоємець четвертої черги", що не може не викликати численних судових спорів.
   П’яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Оскільки ступінь споріднення обчислюється залежно від кількості народжень, то до спадкоємців шостого ступеня споріднення відповідно належать: двоюрідні праправнуки, троюрідні внуки, троюрідні брати та сестри.
   До спадкоємців п’ятої черги належать також утриманці померлого (тобто непрацездатні і неповнолітні особи), які не були членами його сім’ї, але протягом п’яти років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів існування.
Спадкування за правом представлення можливе лише у разі спадкування за законом.
   За правом представлення спадкують:
   - внуки, правнуки спадкодавця — частку спадщини, яка б належала б їхнім батькам чи бабі з дідом, якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
   - прабаба і прапрадід — частку, яка б належала за законом їхнім дітям;
   - племінники — частку, яка б належала за законом їхнім батькам;
   - двоюрідні брати і сестри — частку, яка б належала б їхнім батькам.
   При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Поддержите студента, посетите сайт рекламодателя :))
Спасибо!:)


Лучший хостинг!!!

Сделать сайт просто!
Премиум темы Wordpress

Премиум темы Wordpress